1 - подивилась кілька пізнавальних фільмів за порадами викладачів;
3 - стало чіткішим розуміння методів роботи різних викладачів, їхнє ставлення до студентів, поведінкові особливості та риси характеру, на які вони звертають найбільше уваги і що більше цінують; такий аналіз допомагає у знаходженні спільної мови та підбиранні індивідуального підходу (наприклад, хтось з викладачів дуже полюбляє активних студентів, а хтось ставить до таких занадто високі вимоги; комусь подобається, коли студент максимально точно відтворює вивчений матеріал, а хтось цінує більше власну думку та оцінку прочитаного);
4 - нарешті завершився "початковий" період, коли вивчаються вступні лекції з усіх предметів, які найчастіше нудні, містять занадто багато нової термінології та зовсім не цікаві, але необхідні для подальшого вивчення;
5 - змінила ставлення до дистанційного навчання і окрім негативних сторін (відсутність можливості зустрітися з одногрупниками, погуляти після пар територією університету та просто бути "нормальною" студенткою, яка веде конспекти у зошиті та підбирає свій аутфіт щодня), з'явилося більше позитивних сторін такої роботи на заняттях;
6 - дізналася багато інформації про те, що можна сказати про емоції, жести та пози людини, як підловити на брехні, як керувати людиною, розпізнавати та не піддаватись на чиїсь маніпуляції; вирішила повернутися до перегляду серіалу, який колись дуже полюбляла, - "Теорія брехні", адже головний герой якраз вчить подібним навичкам;
7 - останній пункт, але найбільш суттєвий, на мою думку: пандемія вкотре переконала мене у тому, що життя занадто коротке, а все зростаюча кількість захворювань показала, що існує проблема глобального масштабу, на фоні якої усі "життєві негаразди", через які ми витрачаємо стільки нервів та зусиль - просто крапля в океані; тому не варто так хвилюватися через дрібниці, які нам здаються такими важливими.